Джин – це міцний алкогольний напій на основі зернового спирту з додаванням ялівцю та інших ботанічних добавок. Його міцність становить зазвичай 37,5-47°, а смак у нього сухий, трав'яний, з вираженою ялівцевою гіркуватістю та цитрусовими або квітковими нотками. Завдяки розмаїттю ботанічних рецептур напою він став одним з багатих на варіації серед усіх дистилятів.

Що таке джин і як його виготовляють?

В основі напою лежить зерновий або нейтральний спирт, це найчастіше пшеничний або ячмінний різновид, і він майже не має смаку. Тож ботанічні добавки формують увесь характер джину, єдиним обов'язковим інгредієнтом якого має бути ялівець. Без нього напій юридично не може називатися власним найменуванням. Ягоди дають ту характерну хвойну гіркуватість, яка відразу впізнається у склянці.

До ялівцю виробники додають десятки інших інгредієнтів:

  • коріандр і кардамон;
  • цитрусову цедру;
  • корінь дягелю;
  • корицю та імбир;
  • фіалковий корінь.

Кожен виробник має власну рецептуру, й цікаво, що деякі використовують 4-5 ботанічних компонентів, а деякі – понад сорок! Рецептура визначає, чим один джин відрізнятиметься від іншого.

За методом виробництва розрізняють два основних підходи:

  1. Дистиляція. Зерновий спирт переганяють разом з ботанічними компонентами або через кошик з травами.
  2. Мацерація. Рослинні інгредієнти просто настоюють у спирті без повторної перегонки.

Дистиляційний метод дає чистіший смак, і за стандартами ЄС мінімальна міцність джину для продажу має становити 37,5°. Більшість якісних зразків тримається в діапазоні 40-47°.

Який смак у джина?

Розумію, що таке джин, можна осягнути його базовий смаковий профіль. Він сухий, трав'яний, з виразною ялівцевою гіркуватістю. Це об'єднує всі стилі та відрізняє напій від будь-якого іншого дистиляту, проте далі починаються варіації:

  • цитрусові ноти лимона, лайма, бергамота, апельсину дуже поширені в сучасних рецептурах, вони пом'якшують гіркоту ялівцю, роблять смак зрозумілим і додають свіжості;
  • квіткові та пряні відтінки троянди, лаванди, кардамону та перець частіше зустрічаються в сучасних зразках, де виробники свідомо порушують класичне домінування ялівцю.

Джини – це алкоголь, де дві різні пляшки не схожі та можуть навіть кардинально відрізнятися. Бо рецептура – власність кожного виробника, і незначна зміна пропорцій або один новий інгредієнт повністю змінює характер напою. Так, наприклад, Tanqueray та Beefeater – класичні представники London Dry з дуже різними смаками.

Види джину та зміни його смаку залежно від стилю

Обговорюючи джин, смак якого завжди дивує, варто сказати про London Dry – найвідомішу лінійку. Її назва не прив'язана до географії: ця категорія може вироблятися будь-де, якщо відповідає технологічним вимогам. Головним залишається домінування ялівцю, сухий смак і відсутність штучних домішок після дистиляції. Типовими представниками London Dry є Tanqueray, Beefeater і Gordon's. 

Втім, існують і інші напрями:

  1. New Western або Contemporary – це сучасний погляд на смак джину, коли виробники навмисно зменшують роль ялівцю та виводять на перший план інші інгредієнти. Hendrick's із трояндою та огірком, мабуть, є найвідомішим прикладом. Такий джин м'якший, він квітковий і майже не схожий на класику.
  2. Sloe Gin – окрема категорія класичного джину, настояного на ягодах терну з додаванням цукру. В нього ягідний і солодкуватий смак, а міцність нижча, зазвичай 25-30°. Технічно це вже лікер, а не чистий дистилят.
  3. Морський джин – це напрям із водоростями, мінеральними компонентами або морськими травами у складі. Він дивує йодистими, солоними, мінеральними нотами й, відповідно, специфічним смаком, але цікавий для тих, хто шукає щось незвичне.

Кожен напрям рецептури впливає на те, що використовується з джином як міксер. London Dry буде ідеальною базою для класичного «Джин тоніка», Contemporary пасує більш делікатним поєднанням, а Sloe Gin часто п'ють з просеко або додають у довгі напої замість солодкого сиропу.

Чим джин відрізняється від горілки та інших напоїв?

Горілка й джин мають схожу основу – нейтральний зерновий спирт, проте перший з переліченого алкоголю прагне до максимальної нейтральності та має мінімум смаку й запаху. Натомість смак джину – це повна протилежність: він навмисно збагачений ароматами. Саме тому горілку часто використовують як «невидиму» основу коктейлів, а джин завжди виходить на перший план.

З абсентом він схожий тим, що обидва є трав'яними дистилятами, проте абсент роблять на основі полину, анісу й фенхелю, тобто зовсім інших рослин, що дає інакший смак. До того ж напій традиційно дуже міцний (55-75°) і має специфічну анісову солодкуватість, якої немає в джині.

Новачкам легше зрозуміти бурбон чи горілку. Ялівцева гіркуватість потребує звикання, й перший досвід без правильного міксера може бути невдалим. Найпростішим способом ознайомитися з напоєм є класичний «Джин тонік» зі скибочкою цитрусу.

Цей чудовий напій сподобається тим, хто любить трав'яні, сухі смаки з вираженим ароматом. Якщо до душі бітери, сухе вино або гіркі аперитиви, є гарний шанс, що і джин буде до вподоби. Якщо ви, наприклад, надаєте перевагу солодким і м'яким напоям, сомельє VINO&VINO радять почати з Contemporary або Sloe Gin, а не з класичного London Dry!